УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок., перев. з інфін.1. Володіти умінням робити що-небудь.Зоня знала стільки веселих .. краков'яків, уміла так гарно танц... смотреть
ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити), ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́ діал., ПРИМОГТИ́СЯ діал., УДА́ТИ (ВДА́ТИ) діал.; УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ... смотреть
Умі́ти. Знати мову, володіти мовою. Роками жадає ся, аби інспектори уміли добре 3 мови краєві, а сего не можна сказати о недавно іменованих інспекторах (Б., 1895, 5, 3); Сли ми домагаємо ся, аби власти державні і шкільні уважали на то, чи катихити, іменовані властию церковною, уміють язик дітий, котрих мають учити, то се здає ся мені річ зовсім справедлива (Б., 1895, 8, 3); Хлопець з укінченою 6-ю клясою виділовою, що добре уміє по-руски і по-німецки, знайде місце в друкарни “РускоїРади” (Б., 1904, оголош.)// пол. umieć - уміти, знати, umieć czytać - уміти читати, umieć na pamięć - знати напам’ять, umieć po polsku - знати польську мову.... смотреть
Горілка не дівка, а мачуха не мати, але вміють добре голову завертати.Залюблений парубок піддається волі дівчнии, а пасерби бояться мачухи.Щоб других н... смотреть
(вміти), -ію, -ієш, недок., перев. з інфін. 1) Володіти умінням робити що-небудь. || Мати здібність, здатність до чого-небудь. || Бути в змозі, могти ... смотреть
моск. знатидолати, здолати, здоліти, по здолати, знати, визнаватися, визнатися, узнаватися, узнати, могти, змогти, спромагати, спромогти, розумітися, р... смотреть
To be able, to knowвін уміє бути приємним — he understands how to make oneself agreeableя не умію робити це — I don't know how to do it, I cannot do it... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: уміючиуметьДеепричастная форма: умея
(вміти), -ію, -ієш, недок. , перев. з інфін. 1》 Володіти умінням робити що-небудь.|| Мати здібність, здатність до чого-небудь.|| Бути в змозі, мо... смотреть
умі́ти[ўм'ітие]= вмітиўм'ійу, ўм'ійеиш
ВМІТИ, (оповідати) мати хист ; ЖМ. знати, тямити; (зробити) могти; док. ЗУМІТИ, змогти, потрапити, вдати.
умі́ти:◊ умі́ти, що ку́рка забу́ла нічого не вміти (Франко) ◊ уміти як катари́нка → "катеринка"
= вміти 1) уметь 2) (преим. о сказке, песне) разг. знать
{ўмі́тие} = вміти ўмі́йу, ўмі́йеиш.
умі́ти дієслово недоконаного виду
Магчы
вміти -ію, -ієш umieć
магчы
магчы